Важливе місце у агропромисловому комплексі України посідає зернопереробна галузь. Борошно є сировиною для найголовнішого продукту – хліба, тому його виробництво вважається стратегічним для держави.

Незважаючи на складні політичні, економічні проблеми для України, обсяги виробництва пшениці зросли. Усе це призвело до того, що нині наша країна наростила експортний потенціал, що дало змогу розширити ринки збуту готової продукції.

Про причини скорочення споживання борошна, перспективи галузі, ціноутворення, експортну політику, а також функції Аграрного фонду, як одного із найбільших гравців ринку, розповідає радник голови Правління ПАТ «Аграрний фонд» Сергій Сакиркін.

– Сергію, як загалом можна оцінити виробництво борошна у поточному році для українських борошномелів, а також зазначте перспективи розвитку цього ринку назагал.

– Виробництво борошна в Україні характеризується планомірним скороченням (на 30% за десятирічний період). Зниження виробництва обумовлено тим, що ця продукція орієнтована на внутрішнє споживання, яке постійно скорочується через зменшення кількості населення, а також у зв'язку з втратою державного контролю над Кримським півостровом і частини територій на сході Україні.

Зауважу, що за I квартал нового маркетингового року в Україні вироблено близько 507 тис. т пшеничного борошна, тобто на 1,5% менше ніж торік. Якщо розглядати за місяцями, то обсяги виробництва не надто різняться. При цьому відвантаження борошна на експорт збільшилося.

Треба відзначити також суттєве зменшення кількості підприємств, що показали в звітності переробку зерна. У нинішньому МР їх всього 304, тобто це ті підприємства, які виробили хоча б 1 т борошна за три місяці. А тих, хто за квартал офіційно показав понад 1000 т борошна – лише 88.

За 9 місяців поточного року вироблено близько 1,4 млн т борошна. За аналогічний період 2015 року -1,46 млн т.

Однак це лише офіційні дані. Навіть якщо вважати, що населення України становить 35 млн осіб, то споживання повинно бути не менше 3,5 млн т борошна. Для прикладу: в Польщі зараз близько 38 млн мешканців. За дослідженнями, поляки споживають менше борошна і виробів з нього на душу населення, ніж українці.

Розвиток борошномельної галузі нині орієнтований здебільшого на зовнішній ринок. На внутрішньому триватиме зменшення продажів.

– Україна в 2015-2016 маркетинговому році увійшла в десятку найбільших експортерів борошна. Як це позначилося на розвитку борошномельної галузі?

Експорт – це єдина можливість вижити для основних виробників борошна в Україні. Таким чином, підприємства, збільшуючи обсяги переробки, знижують його собівартість. Це дає їм змогу продавати борошно всередині країни з мінімальними націнками. В Україні постійний профіцит пшеничного борошна, а це призводить до того, що багато невеликих підприємств демпінгують. При цьому якість такої продукції аж ніяк не найвища. А ті, хто виробляє продукцію гідної якості, змушені знижувати ціни до рівня демпінгового рівня. Не секрет, що головним критерієм зазвичай у нас є ціна, а не якість.

На жаль, понад 99% українських млинових комплексів оснащені морально і фізично застарілим обладнанням. До того ж одиниці серед них можуть похвалитися завантаженням устаткування більше 50-60%. За даними Міжнародних галузевих інсайдерів, борошномельні заводи в Україні працюють приблизно на 30% потужності.

Реальний розвиток борошномельної галузі означає масове переоснащення підприємств. Такого, на жаль, не відбувається. Поодинокі випадки заміни устаткування і будівництво нових млинів не поліпшують стану справ. Але тільки такий підхід може реально змінити економічні показники підприємства, підвищивши рентабельність виробництва. Хорошим прикладом є ТОВ «Рома» з м. Первомайськ Харківської області. Завантаженість обладнання - не нижче 75%, якість продукції - одна з кращих в Україні. Власники не побоялися вкласти кошти в борошномельний бізнес і не помилилися. Але вкрай прикро, що це одиничний випадок.

– Оцініть загалом перспективи виходу українських компаній на зовнішні ринки, яка кількість і хто є основним покупцем українського борошна.

– З часу проголошення незалежності і до середини 1990-х років Україна належала до найбільших світових експортерів борошна. У наступні роки експорт борошна стрімко знижувався. У 2007/08 МР експорт продукції значно збільшився і сягнув рекордного показника 222,8 тис. т за підсумками сезону. Стабільне зростання обсягів почалося з 2012/13 МР і має передумови тривати і надалі.

У 2015/16 МР незважаючи на зменшення обсягів виробництва Україна збільшила експорт борошна більш, ніж на 30% порівняно з попереднім – 2014/15 МР.

Третій рік поспіль основним покупцем українського борошна є Північна Корея - сюди постачають практично половину продукції. З постійних покупців можна відзначити Молдову, куди щорічно потрібно не менш ніж 30 тис. т борошна, а також Ізраїль і Палестину, де понад 30% всієї борошна на внутрішньому ринку – українського походження.

– Чи цьогоріч змінилася географія продажів і які країни в короткостроковій перспективі можна розглядати, як потенційні ринки збуту борошна.

– Стараннями наших експортерів розширюється коло країн, які починають віддавати перевагу українському борошну. І це незважаючи на те, що домінує експорт «покупця». І наразі це дає результат і щорічне зростання більш ніж на 30%. В 2015/16 МР до Лівії було відправлено два 5-тисячних кораблі і в нинішньому році великотоннажні відвантаження туди тривають. Експортували в Бенін, Вануату, Гваделупу, Йорданію, Ємен, Камбоджу, Мадагаскар, Нігерію, Єгипет, Руанду, Сенегал, Чилі тощо - усього в 50 країн світу.

У I кварталі 2016/17 МР було 34 країни - споживачі українського борошна. У Північну Корею за 3 місяці відвантажено 39,4 тис. т або близько 41,5% українського експорту борошна. Радує зменшення частки Північної Кореї і збільшення частки африканських та близькосхідних країн в загальному обсязі українського експорту борошна.

– Наскільки конкурентоспроможним наше борошно на зовнішніх ринках, адже на сьогодні багато хлібопекарів стверджують, що маємо проблеми із його якістю для випікання хліба. Як Ви це можете прокоментувати?

– Як уже зазначав вище, для певної частини пекарів головний аргумент -ціна. При цьому постійно підвищують відпускні ціни на хліб, мотивуючи це серед іншого дорожнечею борошна. Однак, як ви розумієте, «дешева рибка - погана юшка». На українському ринку необмежені пропозиції високоякісного борошна. Різниця в ціні між високоякісним борошном і продуктом недобросовісних виробників дуже незначна. Застосовуючи якісніший продукт і утримуючи ціну хліба незмінною, хлібопекарі втратять не більше 1-3% прибутку. А прибуток цей в 3-4 рази вищий ніж у борошномелів. Адже якщо хлібокомбінат виробляє деякі види недорогого хліба з рентабельністю 5%, то водночас тут виготовляють велику кількість булок і батонів рентабельністю 20-70%. Це не помилка - більшістьдрібноштучних виробів мають високу рентабельність. У результаті середня рентабельність майже не є нижчою ніж 25-30%. Натомість у борошномелів рівень рентабельності становить 5-7%. Насамперед у цьому «винне» застаріле обладнання млинів. Нові комплекси працюють з рентабельністю 20-25% і можуть виробляти якісніше борошно із дорогої пшениці. Вирішення цієї проблеми, як і багатьох інших, -це модернізація наявних і будівництво нових, високотехнологічних млинів.

– Чи працює Аграрний фонд зараз з хлібопекарями? Які функції на сьогодні виконує Аграрний фонд у частині співпраці з хлібопекарськими підприємствами?

– На сьогодні 34% всього обсягу борошна виробляють близько десяти підприємств. Торік лідери майже ті самі. У першій трійці чимала частка обсягів – це замовлення АФ. А найбільше борошна виготовив саме Аграрний фонд незважаючи на те, що не має виробничих потужностей. Однак все-таки частина прибутку залишається у переробників, Фонд працює прибутково, намагаючись при цьому не завищувати ціну на борошно. По суті, це єдиний цивілізований інструмент влади на ринку борошна, який дає змогу повноцінно впливати на ціноутворення стратегічного продукту. Інший державний виробник борошна - ДПЗКУ, по суті, звичайне комерційне підприємство, яке реалізує борошно за ринковими цінами.

Ще за попередньої влади було прийнято рішення про наповнення Аграрного фонду виробничими потужностями. І в підпорядкування МАП з Держрезерву були виведені 8 млинів для подальшого передавання Аграрному фонду. Після зміни влади цей процес зупинився й у Кабміну досі немає часу на вирішення цієї проблеми. ПАТ «Аграрний фонд» готовий за власні кошти модернізувати підприємства з тим, щоб виробляти високоякісне борошно за доступною ціною.

Незважаючи на існуючі проблеми, Аграрний фонд, як і раніше, тісно співпрацює з усіма найбільшими виробниками хліба. Не залишаються без уваги і дрібні виробники. Причина – висока відповідальність ПАТ «Аграрний фонд» перед споживачами. Тобто, точне виконання договірних зобов'язань, розумна цінова політика і висока якість реалізованого борошна.

Розмовляла Мар’яна ЯКИМІВ