До Житомира ми потрапили через передмістя обласного центру – Крошню. Саме тут у ХІХ столітті з’явилася перша чеська колонія.
Чехи вміють сумлінно працювати і весело відпочивати. А відпочинку, як відомо, ніколи не завадить добре пиво. Тож чехи навчилися його варити чи не найкраще у світі.

Були такі вмільці і в чеській колонії під Житомиром. Звали їх Богдан Янса і Йосип Махачек. У 1878 році вони перебудували млин, який колись належав німкені Пауліні Шульц, на пивоварний завод. Кращого місця для такого заводу і не знайти: поруч річка Кам’янка (притока Тетерева), що протікає кам’яним руслом. У скелі біля води чехи вирубали приміщення, у яких зберігалася постійна температура +8 ºС. Взимку запасалися льодом із річки, адже холодильників тоді ще не придумали. Єдиним механізмом була парова машина, про що свідчила перша етикетка пива, яку цитуємо мовою оригіналу: «Пильзенское Пиво. Славянскій Паровой Пивоваренный Заводъ».

Виробничі потужності давали змогу виготовляти достатній об’єм пива для того, щоб бути першою серед пивоварень за цим показником у губернії. Варто зазначити, що пиво того часу визнавалося дуже високої якості і навіть займало призові місця на міжнародних виставках.

Побувати на цьому заводі, ознайомитися з виробництвом бурштинового напою і було метою нашого відрядження.
Зустріла нас головний технолог підприємства Катерина Антонюк. Вона найдосвідченіший фахівець пивоварної справи – на цьому заводі працює 37 років поспіль.

«Ми зберегли класичну технологію виробництва пива, – розповідає Катерина Миколаївна – не використовуємо жодних ферментів, біодобавок. Складники нашого пива – вода, ячмінний солод і хміль. Бродить наше пиво у відкритих чанах, доброджується в танках. Весь процес виготовлення займає 30 діб. Термін зберігання нашого фільтрованого пива 28 діб. Ми не додаємо консервантів, стабілізаторів і не пастеризуємо пиво. Ми гарантуємо визначений термін зберігання за умови, що пиво зберігатимуть при +12 ºС. Такого терміну при кімнатній температурі живе пиво, звісно не витримає – внаслідок розвитку живих дріжджових клітин стане мутним. У лабораторії ми проводили дослідження при зовнішній температурі повітря – пиво з часом мутніло, проте кислотність не підвищувалася, смак зберігався, а це означає, що сторонньої мікрофлори в нашому пиві нема».
Був період, коли з появою пастеризованого пива, виготовленого прискореним методом, живе відійшло, так би мовити, на другий план: увагу споживачів привернув новий продукт. «Це, як з маслом «Фінея», яке було в дефіциті, бо всі кинулися його купувати. Та згодом зрозуміли, що натуральне (без домішок) корисніше. Так само і з пивом, любителі цього напою повертаються до живого пива».

Із зернових для виробництва пива на заводі використовують ячмінь. У солодовні його пророщують, висушують і протягом місяця зберігають для ферментації необхідних пивоварам речовин, адже зі свіжого солоду доброго пива не зробиш. У подальшому пророщений ячмінь подрібнюють на спеціальній валковій машині. Суть роботи такої машини в тому, щоб вичавити солод, а оболонку ячмінного зерна залишити не подрібненою. У подальшому ці оболонки слугуватимуть фільтрувальними елементами. Профільтрована рідина стає прозорою. До неї для виготовлення сусла додають хміль.

Свого часу сільськогосподарський підрозділ заводу вирощував хміль. Однак через низку проблем довелося від цього відмовитися. Вітчизняні пивовари стверджують, що хмелярство було знищене ще у минулому столітті завдяки відомим антиалкогольним заходам. А нинішня підтримка хмелярів у вигляді 1% збору на розвиток садівництва, виноградарства і хмелярства виявилася недостатньою. Посиливив кризу і перехід потужних виробників пива на імпортні гранули хмелю. Основними проблемами вітчизняного хмелярства називають використання сортів, виведених ще у 30-х роках минулого століття, а також невміння правильно пакувати продукцію, через що термін придатності не влаштовує покупців. Усе це призвело до того, що український хміль забезпечує менше 10% потреби вітчизняних пивоварів.

«Житомирпиво» використовує гранульований хміль.

Сусло із хмелем кип’ятять 1,5–2години, охолоджують до +9 ºС, зливають у великі ємності, додають пивні дріжджі після чого розпочинається процес головного бродіння, який продовжується 6–8 діб залежно від температурних режимів, від того, чого хоче досягти технолог. Пиво охолоджують льодяною водою, перекачують у танки, де воно дозріває протягом як мінімум трьох тижнів. Після перевірки в лабораторії пиво фільтрують і розливають у пляшки. На заводі виготовляють і не фільтроване пиво, яке нині стає популярним.

У асортименті житомирських пивоварів пиво «Жигулівське», «Житомирське світле», «Житомирське оригінальне» з додаванням меду, з 11, 12 і 13% умістом сухих речовин. Крім пива тут виробляють безалкогольні напої з натуральної сировини: ситро, лимонад, «Тархун», хлібний квас. Виготовляють на заводі солодові екстракти.

Закінчилося наше перебування на заводі дегустацією пива. Живе «Жигулівське» викликало спогади про минуле, коли цей чудовий напій можна було придбати у будь-якому куточку України.

Петро ХОМИЧ
м. Житомир