Закрити

  Авторизація

Логін
Пароль
Запам'ятати на 2 тижні?

Забули пароль?
Якщо ви незареєстровані, пройдіть реєстрацію
 






Останні новини
Останні новини
Спільнота м'ясної індустрії. ДОЛУЧАЙТЕСЬ!
14.05.2020р.

Завдяки цьому майданчику ми хочемо бути ще ближче до...

Спільнота пекарів та кондитерів. ДОЛУЧАЙТЕСЬ!
14.05.2020р.

Для Вас буде зібрано усі найсвіжіші та актуальні...

У 2019 році Україна експортувала вина на $11,9 млн
10.03.2020р.

Про це свідчать дані Держстатистики

В Україні створюють породу «бройлерних» ягнят
05.03.2020р.

В Україні планується створити нову вітчизняну...

Опитування
Опитування

Якої інформації на нашому порталі Вам би хотілося бачити більше?

5945
18.07.2007р. |
Трансгени в Україні: спроба перезавантаження

Сплеск громадського інтересу до генетично модифікованої продукції в Україні вперше спостерігався під час прийняття у першому читанні проекту закону про біобезпеку у 2002 році. Якби його прийняли, то було б внормовано поводження українців з генетично модифікованими організмами (ГМО), але завершити цей процес не спромігся жоден з трьох наступних урядів. Нині проект закону повторно надійшов на розгляд. То чи відбудеться перезавантаження?

Хоча перші генетично модифіковані продукти були вироблені ще в 80-х роках минулого століття, їхня шкідливість чи безпечність досі не доведена. Щоправда, у „поліпшених” бразильських горіхах, яким вживили гени соєвих бобів, виявилися сильні алергени. Але обгрунтованого аналізу того, чим в майбутньому може загрожувати використання „видозміненених” продуктів, нині не може надати ніхто. А оскільки застосування ГМО в харчовій, косметичній, медичній та інших промисловостях може принести надприбутки, в світі існує потужне лобі з цього питання.

Більшість країн світу вже визначилися із ставленням до трансгенів. Базою для досліджень і впровадження ГМО нині є такі країни, як США, Канада, Японія, країни Латинської Америки. На відміну від них, країни Євросоюзу свого часу закрили кордони для трансгенів, а в 2005 році підтримавши „Берлінський маніфест”, проголосили 100 територій, вільних від генетично-модифікованої продукції.

В Україні поводження з трансгенами абсолютно не врегулюване. Таке враження, що всі рішення щодо ГМО приймалися дуже поверхово. У вересні 2002 року уряд проголосував за приєднання України до Картахенського протоколу про біобезпеку до Конвенції – першого міжнародного документу, що регулює відносини між країнами в сфері поводження з ГМО. Основний його принцип – обережність при ухваленні всіх рішень стосовно ГМО. Цей крок мав би стимулювати розбудову національного законодавства в цій сфері, але донині єдиним нормативно-правовим актом з цього питання є постанова „Про затвердження Тимчасового порядку ввезення, державного випробування, реєстрації та використання трансгенних рослин в Україні” дев’ятирічної давнини, яка, на думку екологів, абсолютно неефективна, бо не регулює розподілу відповідальності між основними міністерствами і є морально застарілою. Крім нього, майже 90 нормативних актів опосередковано стосуються ГМО, як, наприклад, закон „Про захист прав споживачів”, що гарантує доступ споживача до повної інформації про продукт, чи „Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини”. А у законі „Про дитяче харчування” є пряма заборона вмісту в сировині для виробництва їжі для малят, гормональних препаратів та генетично модифікованих організмів. Але оскільки відсутній основний закон, не встановлені порядок експертизи і рівні відповідальності, то ситуація залишається неконтрольованою.

За неофіційними даними, вже нині в Україну неконтрольовано ввозиться продукція з вмістом генетично модифікованих часток, в тому числі харчові продукти і компоненти для їх виготовлення, а під посіви трансгенних рослин задіяні величезні площі. Коментує перший заступник голови Всеукраїнської екологічної ліги (ВЕЛ) Тетяна Тимочко: „В суспільстві ця тема – „зона мовчання”, населення не знає, що таке ГМО, що таке біотехнології і як їх використовують у виробництві харчових продуктів, медичних препаратів, косметичних засобів. Ми, фактично, стоїмо перед нерозумінням значною частиною суспільства загроз, які може нести ця продукція, суспільство не захищене з точки зору законодавства”. Екологи наполягають на тому, що не стоять на позиції заборони генетичної інженерії, а домагаються прозорості в суспільстві питань біобезпеки. Серед потенційних ризиків, що їх турбують – агротехнічні, екологічні, медичні. „На фоні грандіозних втрат біологічного біорізноманіття України, які спричиняє людина, ми ще вносимо компоненти, які безперечно змінять природний стан екосистем. Ніхто не знає, як будуть поводити себе ГМО, вивільнені в природне середовище –  там вони живуть за своїми законами.” – застерігає Тетяна Тимочко.

Основний камінь спотикання у прийнятті закону про біобезпеку – розуміння доступу суспільства до екологічної інформації, яку гарантує Екологічна конвенція. Уряд трактує цю статтю, як інформування, екологи наполягають на реальній участі у прийнятті рішень стосовно щодо, тож вимагають прийняти більшість їхніх пропозицій до закону про біобезпеку.  „Мине маємо ілюзій, що цей закон буде ухвалено швидко. Адже навіть попередній склад Верховної Ради, що був вдвічі професійнішим з погляду „вмісту” науковців, не зміг це зробити”, – каже Тетяна Тимочко, – Серед першочергових кроків урядовців має бути прийняття постанови, що регулюватиме чіткі межі для проходження ГМО-продукції в Україну. Ми точно маємо знати, що і від яких фірм отримуємо на кордоні, куди потім розповсюджується ця продукція”. Основні пункти постанови: створення на кордоні мережі сертифікованих лабораторій, розробка стандартів і методики дослідження продуктів з вмістом ГМО, маркування етикеток та зазначення у супровідних документах.

Росія вже внормувала питання щодо ГМО. Там з 2004 року діє Загальнонаціональна асоціація генетичної безпеки, яка сприяла прийняттю низки законодавчих актів стосовно ГМО – норми маркування, гранично допустимого вмісту генетично модифікованих компонентів в харчовій продукції тощо. Коментує Олексій Ситник, кандидат біологічних наук, доцент кафедри біохімії та екології харчових виробництв НУХТ: „В російському суспільстві досі точиться гостра дискусія щодо поширення і використання ГМО. Але в них принциповим питанням стало усунення дітей як найвразливішої частини суспільства з потенційної зони ризику. Тому нині в Росії існує мінімум три закони з екологічної безпеки, а закон про біологічну безпеку перебуває на стадії кінцевого доопрацювання”.

При побіжному ознайомленні з українським законопроектом "Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні та практичному використанні генетично модифікованих організмів" можна побачити найцікавіші для виробників продуктів харчування пункти. ТАк, діяльність, пов’язана з ГМО, підлягає обов’язковому ліцензуванню, а сама продукція, технології та обладнання для виробництва чи переробки такої продукції – обов’язковій сертифікації. Продукти з вмістом ГМО сертифікуються лише після внесення у державний реєстр. Підставою для державної реєстрації харчового продукту є позитивний висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи, а для продовольчої сировини – державної ветеринарно-санітарної експертизи. Крім того, на вимогу споживача чи будь-якої зацікавленої особи підприємці зобов’язані надавати повну інформацію щодо безпеки ГМО. Маркувати трансгенні продукти планують лише спеціальними символами – це вимога Світова організації торгівлі, а не детальним текстовим рядком, як вимагають екологи.

Доволі несподіваний аргумент на факт економічної вигоди від застосування ГМО в промисловості наводять екологи. Безумовно, родючість українських грунтів дасть змогу фермерам виростити велику кількість врожаю. Але внутрішній ринок не безмежний. І якщо ми ввійдемо в європейську спільноту, то куди зможемо продавати свою продукцію? Китай і Америка далеко, Європа трансгенів не хоче. До речі, нині в європейському супермаркеті не дивина натрапити на стенди з ярликом „органічні продукти” – за те, що вирощене класичними методами в екологічно чистій місцевості, європейці платять дорого. Вже нині Угорщина, Польща та Чехія активно розвивають програми органічного фермерства, є деякі набутки і в України – у Вінниці осередок „БІОЛан Україна” активно популяризує органічне землеробство.

Зрозуміло, що повного „перезавантаження” присутності ГМО в Україні відбутися не може – вже нині мільйони гектарів засаджені трансгенною соєю, кукурудзою, рапсом і подібними культурами, а багато фірм регулярно завозить інгредієнти з трансгенним вмістом для харчової промисловості. Але важко заперечувати потребу цивілізованого ставлення до набутків цивілізації, впровадження в суспільстві юридичних і моральних норм поводження з досягненнями генно-інженерної діяльності.

Уляна Чуба

(ГМО) – це організм, який має в собі нову неприродну для себе комбінацію генетичного матеріалу, переміщеного завдяки генній інженерії. Біобезпека – це система права та заходів, які мають зменшити чи запобігти потенційним ризиками, пов’язаним з використанням ГМО продуктів.

 

До теми

Хоча в Україні досі не розроблено офіційної методики досліджень продукції на вміст трансгенів, вже є певні лабораторні напрацювання. Так, ЗАТ „Промзв’язок” розробило апаратно-програмний комплекс GMITE, який може виявляти до 95% всіх генетично-модифікованих джерел їжі. Про розробку розповідає радник голови правління підприємства Тетяна Кордонська.

– Тетяно Ігорівно, що принципово нового у вашій розробці?

– Ми пропонуємо метод гібридизації на біологічних мікрочипах – це якісний метод дослідження вмісту ГМО, який набагато точніший за кількісний, адже основне під час дослідження – не підрахувати кількість генетично модифікованих часток, а встановити їх наявність. Комплекс GMITEвстановлює вміст генетично модифікованих джерел і інтерпретує, які саме трансгенні вставки містить сама генна модифікація. На виході отримуємо майже стовідсотково гарантований результат. Досліджувати можна не лише продукти харчування, а й ліки чи косметику.

– Для кого цей апарат призначений?

– Початкова вартість цього обладнання невисока, адже саме зчитування чипів дуже просте і  не потребує складних лабораторних умов. Але в принципі, це, звичайно, лабораторне обладнання. Розробка доволі проста в обслуговуванні. Нині є низка акредитованих лабораторій, але в жодній з них неможливо зробити якісного аналізу вмісту ГМО у продуктах. Майже всі вони роблять кількісний аналіз на імпортному обладнанні, а це два різних типи аналізу. Ми ж поки що не можемо повноцінно почати працювати з новою розробкою, бо не існує ні стандартів, ні методик дослідження.

– Чому, власне, ви почали працювати у цьому напрямі?

– Це не пов’язано з жодною статистикою, а, передусім, з нашим відчуттям ринкових потреб. Ми впевнені, що досить швидко в державі з’явиться потреба у таких дослідженнях, як це відбулося у Росії чи Європі. Початок нашої роботи мав абсолютно аналітичний характер відповідно до світових тенденцій. Це, певна річ, не єдина розробка нашого заводу і не лише в цьому напрямі. Але цей напрям досліджень ГМО відкриває широкі перспективи, адже ГМО нині використовують у виробництві найрізноманітнішої продукції, наприклад, фарб чи лаків. А лабораторії з обладнанням, подібна до нашої, може досліджувати будь-яку продукцію. Основне – мати метод дослідження, а потім його можна модифікувати, вдосконалювати методику.

Уляна Чуба

Теги та ключові фрази
трансгени це, gmite, що таке трансгени, Що таке ГМО трансгени, спроби реєстрації гмо, методика якісного кількісного гмо, якісний метод гмо, закон про біобезпеку, Трансгени в україні, біобезпека лабораторних досліджень
Більше статей за тегами


Поділіться цією інформацією в соцмережах, дякуємо за популяризацію порталу:
Також Ви можете:

Додати до закладок Підписатись Версія для друку

Коментарів немає, будьте першими та розпочніть дискусію


   



Інші статті
19.04.2011р.

Приватному виноробу для благородних напоїв

Для багатьох професіоналів і аматорів виноробство стало стилем життя або цікавим хобі. Тож не дивно, що кількість невеликих господарств і виноробів-аматорів збільшується в усіх виноробних країнах і навіть у регіонах, де промислового виноградарства не існувало. Розвивається приватне виноградарство й виноробство і в Україні.

15.03.2011р.

Фрукти й овочі сонячної Македонії

Македонська компанія «ГЕНЕЛ» створена у 1993 р. Її структурний підрозділ «ГЕНЕЛ АГРО» експортує свіжі, заморожені і консервовані овочі та фрукти, молочні продукти (бринзу і сир) і вишукані македонські вина.

Більше статей за тегами
Пропозиції, що можуть Вас зацікавити
Більше пропозицій за тегами

При використанні матеріалів посилання на www.harchovyk.com (для інтернет ресурсів з гіперссилкою) обов'язкове.